НЛО: вигадка чи реальність? (змістовна розмова)


Повідомлення про невпізнані літаючі об'єкти (НЛО) дедалі частіше з'являються на сторінках газет і журналів, передачам про «літаючі тарілки» надають ефірний час радіо і телебачення. Щоправда, нерідко це робиться зі значною мірою скепсису й недовіри, подається як курйози чи навіть вигадки окремих хитрунів. Та й чимало поважних учених у своїх коментарях не стільки науково пояснюють феномен НЛО, скільки огульно відкидають саму думку про існування пришельців з космосу. «Такого не може бути тому, що такого не може бути ніколи» — ось основний аргумент і «метод» їхніх «наукових тверджень». Але є серед учених і такі, хто цілковито переконаний у реальності існування позаземних цивілізацій, хто з'яву НЛО сприймав як можливий факт, а кожне повідомлення про пришельців намагається осмислити з позиції системного підходу до складних явищ. Академік АН УРСР Георгій Степанович ПИСАРЕНКО, відомий екстрасенс-біолокатор, професор Київського держуніверситету Олег Олександрович ГОРОШКО та провідний науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР, кандидат фізико-математичних наук Олександр Федорович ПУГАЧ феноменом НЛО займаються вже багато років. Слід зазначити, що їх ніхто не уповноважував на такі дослідження, та й коштів на це ніхто не виділяв. Тобто — вивченням аномальних явищ ці люди займаються у вільний від основної роботи час, це їхнє хобі. З Г. С. Писаренком, О. О. Горошком та 0. Ф. Пугачем зустрівся наш кореспондент.

Г. Писаренко: — Всесвіт настільки великий, що до цього часу твердити, ніби життя є лиш на нашій планеті Земля, буде принаймні несерйозно. Справді, в безпосередній близькості від Землі жодних форм життя взагалі немає — це вже науково доведено. Та й далі жодних цивілізацій поки що не зафіксовано, отже, - невпізнані літаючі об'єкти прибувають до нас відкілясь дуже здалеку. Звичайно, якщо мислити нашими земними категоріями й мати на увазі рівень розвитку нашої, навіть надсучасної техніки, то все це здається неймовірним. І в той же" час ми, жителі планети Земля, не можемо більше заперечувати наявність позаземних цивілізацій. Ми повинні певною мірою з ними рахуватися. Крім того, я глибоко впевнений, що візити НЛО на нашу планету — не випадковість.

Кореспондент: — Чи можна вірити отим публікаціям у пресі про НЛО?

О. Горошко: — Ми поки що можемо робити лише елементарні узагальнення. Для фундаментальних узагальнень матеріалу ще малувато. Кожен випадок, який спостерігають люди, відображає лише певний бік справи. Наприклад, нам відомо кілька випадків, коли пришельці зверталися до землян слов'янською чи староруською мовами. Тобто, якщо у них «у запасі» є такий словник, то, мабуть, представники цієї цивілізації з нашою цивілізацією знайомі вже дуже давно. У Нальчику пришельці брали на борт свого літального апарата одного чоловіка, то з ним почали говорити мовою, якою спілкувалися наші співвітчизники у часи Петра І.

Г. Писаренко: — Ім'я цього чоловіка ми знаємо, але з етичних міркувань не називатимемо. Та й узагалі наше суспільство, на жаль, ще не готове вести мову про НЛО цілком серйозно. Тому й повідомлення очевидців зустрічей з пришельцями нерідко сприймаються багатьма, вибачайте, як "сон рябої кобили". Та й ставлення до цих людей після подібних розповідей відповідне.

Кор.: — Із свідчень очевидців можна зробити висновок, що пришельці рідко вступають у контакт із землянами. Частіше вони здійснюють щось схоже на мінералогічні дослідження.

О. Горошко: — Сліди посадок «літаючих тарілок» можна умовно розділити на дві категорії. Перша — це посадки з якоюсь ТЕХНОЛОГІЧНОЮ метою. Наприклад, пришельці беруть воду чи «висмоктують» із землі якісь мінерали. Що це саме так, свідчать факти. Тобто, навколо певні мікроелементи є, а в тому місці, де приземлялися пришельці, вони відсутні. Сліди посадок при цьому однотипові: чітко фіксоване саме місце приземлення та наявність захисного польового бар'єра у вигляді кола навколо нього. Спроб вступити в контакт з людьми при цьому немає. Друга категорія посадок НЛО — з ДОСЛІДНИЦЬКОЮ метою. Наприклад, контакт з людьми. Тоді «літаючі тарілки» не завжди оточують себе захисним польовим бар'єром.

Кор.: — А що таке захисний польовий бар'єр?

О. Пугач:— Це зона дії якогось невідомого нам надзвичайно потужного енергетичного поля, де людина не може рухатися, двигуни перестають працювати, зброя не стріляє...

Г. Писаренко: — До речі, сліди цих полів можуть триматися протягом невизначеного часу, до кількох років.

О. Горошко: — Наприклад, відомий такий випадок. Жінка погнала пасти теля, і вони наштовхнулися на невидимий бар'єр такої щільності, що вдарилися об нього, неначе об стінку, й попадали Було це на другий день після відвідання цієї місцевості «тарілкою» Цей же об'єкт бачили напередодні сільські хлопці. Вони свідчать, що НЛО перелітав з місця «а місце — зробив кілька посадок. Юнаки на мотоциклі помчали подивитися, та двигун його перестав працювати. Хлопці спробували бігти, але якась зустрічна сила, схожа на потужний порух вітру (хоч погода була зовсім безвітряна) їх не пускала. Це вони наштовхнулися на захисний польовий бар'єр «літаючої тарілки».

А вдень 2 грудня 1989 року неподалік села Жовтневого Бородянськото району Київської області кілька чоловіків пішли до болота «добути» мотиля для рибалки. Підходять — а на болоті «тарілка»! Вони й закостеніли, не можуть зробити й кроку, навіть голови не можуть повернути. І мову у них відняло. Тільки дивляться. Отак стояли хвилин п'ятнадцять. Бачили, як «тарілка» брала з озера воду. Потім піднялася метрів три-чотири і... зникла, «розтанула». Лиш після цього чоловіки змогли рухатися. На місці, де була «тарілка», вони виявили сліди, схожі на відбитки кедів.

О. Пугач: — Та послухаймо запис одного з очевидців цієї події.

Очевидець: — Коли ми побачили «тарілку», то мов заніміли. Біля неї перебували три чи чотири схожі на людей істоти. Вони симетрично збудовані, невеличкі на зріст — приблизно 1м — 1м 20 см, одягнені були: зверху — неначе курточка вільного покрою, а на ногах — неначе штани у гірськолижників. Одяг сталевого кольору. На голові не було нічого, що б нагадувало скафандр. Голівка кругла, з чорним волоссям. Колір обличчя світло-кавовий. На самому кораблі жодних деталей не було видно — гладенька поверхня. Колір — бруднуватого снігу.

О. Пугач: — Пізніше, коли Олег Олександрович досліджував це місце прийомами біолокації, то виявилося, що ці люди стояли якраз на кордоні охоронного поля. Тому й не могли підійти ближче.

Кор.: — А яка була відстань до корабля?

О. Пугач: — Метрів сімнадцять.

О. Горошко: — Діаметр захисного і поля був тридцять п'ять метрів.. А саме поле було не симетричним, а трохи видовженим. «Тарілка» мала радіус до дев'яти метрів.

Кор.: — Преса багато писала про політ на іншу планету Г. Керносенка з Кіровоградської області. Чи можна вірити цьому випадкові? Багато хто сумнівається.

О. Горошко: — Сам технічний бік посадки «тарілки» у мене особисто сумніву не викликає. Слід від НЛО залишився точнісінько такий само, як і в багатьох інших місцях. Я це встановив прийомами біолокації. І прилади також це підтверджують. (До речі, сліди посадок «тарілок» уперше дослідила відомий біолокатор Зоя Митрофанівна Гречишникова під час геологорозвідувальних робіт). Вважаю, що треба вірити й самому Керносенку. Можливо, не в усьому, а хоч би в тому, що він був на борту «тарілки». До речі, повідомлення багатьох людей, які, за їхніми твердженнями, побували на «тарілках», надто вже схожі.

О. Пугач: — Щодо Г. Керносенка хочу сказати таке. На сторінках газети «Радянська Україна» від 1 січня ц. р. Григорій Васильович був підданий публічній образі, висміяний. Автор замітки «Пришелець» мандрував у бочці» М. Волок навіть не поговорив з Г. Керносенком, а на основі анонімки виставив його на глум. У редакції «Радянської України» мені обіцяли, що пошлють до Керносенка кореспондента. Але слова свого не дотримали. Газета образила людину, а розбиратися в цьому не хоче. Я вважаю, що Григорія Васильовича брехуном називати ніяк не можна. Інша справа, що ми не можемо науково довести, що він справді літав на якомусь апараті. Але те, що душею і серцем пережив ці події (можливо, вони були йому навіяні якимось впливом із зовні), заперечень не викликає.

О. Горошко: — Та й місце посадки «тарілки» під воротами його подвір'я фіксується чітко.

Кор.: — 3 розповідей Г. Керносенка та інших очевидців відомо, що «тарілки» можуть то зависати над якоюсь місцевістю, то супроводжувати літаки І вертольоти й копіювати їхні рухи, то якимось неймовірним чином впливати на збільшення швидкості поїздів, то взагалі миттєво зникати...

О. Горошко: — Справді, сам спосіб руху «тарілок» дуже вже незвичайний, і в рамках існуючих фізичних законів його пояснити практично неможливо, Я думаю, що тут діє таке явище, як ТЕЛЕПОРТАЦІЯ. Суть його в тому, що предмет в одному місці зникає, а в іншому - з'являється. Ми, земляни, цього явища практично відтворити не можемо. Хоча у випадках полтергейсту (а це суто земне явище) буває, що люди спостерігають, " як предмет в одній кімнаті зникає, а в іншій з'являється. Тобто, самого факту руху як такого ми не помічаємо. Можна зробити висновок, що й «тарілки» у багатьох випадках не літають, а телепортуються. Цікавий випадок з явищем телепортації під час приземлення НЛО був у Воронежі (у пресі про це повідомлялося). По-перше, костюми пришельців і самі апарати дещо відрізняються від тих, які ми вже спостерігали. Я вважаю, що то були представники цивілізації, яка вперше побувала на Землі. Всі маневри, всі дії екіпажу корабля нагадували дії розвідника. Спочатку, вони нерішуче сіли, потім піднялися, потім знову сіли. Пустили поперед себе маленького робота (це був саме робот — з кнопками на грудях), а потім за ним пішли самі. Коли пришельці побачили людей, один з них повернувся на корабель, узяв, як повідомлялося в пресі, якусь трубу й навів її на 17-річного хлопця. І хлопець зник. Потім корабель полетів, а хлопець знову з'явився на місці. Тобто, вони цього хлопця телепортували за допомогою приладу, що має вигляд труби, до лабораторії і, можливо, «зчитали» з нього потрібну інформацію. З часом представники цієї цивілізації можуть знову «завітати» на Землю. Але тепер вони уже вмітимуть говорити «по-земному» — російською мовою з воронезьким акцентом.

Кор.: — «Учасники зустрічей» з пришельцями чи просто очевидці твердять, що НЛО літають практично безшумно, двигуни у нашому розумінні на «тарілках» просто відсутні. Але ж навіть дилетантові зрозуміло, що для того, щоб рухатися, потрібно десь брати енергію.

О. Горошко: — Можна висунути кілька гіпотез, які пояснюють енергетику НЛО. Одна з них така: «тарілка» та всі її дії — це кінцева ланка якогось надзвичайно потужного силового джерела, що живить «тарілку» за допомогою невидимого нам променя. До речі, й земляни вже мають розробки (правда, поки що теоретичні) передачі електроенергії з космічних електростанцій на Землю. Я особисто схиляюся до ідеї телепортації, бо при маневрах, які здійснюють НЛО, мали б створюватися колосальні, вбивчі для всього живого перевантаження.

О. Пугач: — У мене є запис свідчень людини, яка цілу ніч говорила з пришельцем на борту «тарілки» і пришелець просто сказав, що ми шукаємо джерела енергії зовсім не там, де треба — в акумуляторах, бензобаках.. Увесь космос, сказав енелонавт, заповнений енергією. 1 вони її беруть з порожнечі, з нічого. А перетворювач цієї енергії можна переносити в руці — у вигляді невеличкої валізки. І підзаряджати його не потрібно. Скільки буде ця «тарілка» літати, стільки й буде джерело їй давати енергію. А її кількість можна регулювати за допомогою звичайної ручки.

О. Пугач вмикає диктофон:
«Корабель сидів, на ніжках товщиною міліметрів 100. Це блюдо-подібний об'єкт метрів дванадцять у діаметрі. Одна лапа не дійшла, до землі. Мабуть, вийшла на всю довжину, та її не вистачило. Так з неї ще вийшов стержень з руку товщиною і вперся в землю, підтримуючи корабель у горизонтальному положенні... Я запитую в пришельця: «У вас всі такі кораблі?» Він каже: «За принципом роботи — всі такі. А за розмірами є великі й маленькі. Це найменший». Пришелець цікавився принципом роботи наших земних акумуляторів. Я йому розповідав».

Кор.: — Олександре Федоровичу, вибачте, а хто цей очевидець?

О. Пугач.: — Прізвища його я також не називатиму, аби з ним не обійшлися так, як з Г. Керносенком. А звуть його — Віктор Олександрович. Особисто я його добре знаю. Це нормальна з психічного боку людина. Працював водієм. У нього нормальна сім'я, нормальні стосунки з людьми.

Кор.: — А коли трапився цей випадок?

О. Пугач: — 1977 року. Віктор Олександрович довго мовчав, усе тримав у собі. Хоча пережив цю подію надзвичайно драматично.

Було це на березі Ольгинської затоки неподалік Києва. Віктор Олександрович пішов на рибалку з ночівлею і спав у човні. А серед ночі на берег сіла «тарілка». Він її спочатку не бачив. А прокинувся лиш тоді, коли пришелець став лізти до нього в човен. Віктор Олександрович почав виштовхувати непроханого гостя. Та пришелець його якось дезактивував, мабуть, генерував поле, бо той не міг навіть руками рухати. Пришелець увесь час повторював: «Не бійся, я тобі нічого поганого не зроблю, не бійся, ніякої загрози немає».

Після «знайомства» пришелець запросив Віктора Олександровича усередину літального апарата. Крім господаря, там була дуже вродлива жінка. А потім почалося неймовірне: разом з пришельцями Віктор .Олександрович здійснив повітряну подорож над Києвом, над Україною, робив посадку під Полтавою, і навіть мандрував у космосі поза межами Сонячної системи, бо він добре бачив, як зірки рухаються назустріч. Під час подорожі були й драматичні хвилини, коли Віктор Олександрович усвідомив. що це не сон, що він насправді віддалився на мільярди кілометрів від рідної планети. Тоді він заридав і став голосно благати повернути його на Землю, бо переконався, що поруч - чужі істоти, дарма, що схожі на людей. До речі, Віктор Олександрович узагалі спочатку пришельця прийняв за людину. Ось тільки кінчики вух в енелонавта якісь гостроверхі були.

Пришелець цікавився: а якби я зараз з'явився в багатолюдному місті, я б вирізнявся серед людей? Ні, відповів Віктор Олександрович, лише треба вуха прикрити. «То я вуха волоссям прикрию», — сказав пришелець.

Він справді дуже схожий на людину: зріст, міміка, артикуляція, жести, руки, пальці — все як у людини. Але володіє надзвичайно сильним гіпнозом. На На прощання він сказав: ти багато пережив за цю ніч. Я зроблю так, що ти будеш спати цілий день. Потім прокинешся й нічого, не пам'ятатимеш. Але поступово пам'ять відновиться! І коли він полетів, Віктор Олександрович справді цілий день проспав у човні. І спав надзвичайно міцно. Його ледве на мить розбудили два рибалки, які хотіли дізнатися, що ж тут уночі відбувалося. Вони бачили, що творяться чудеса, але не могли наблизитися — мотори у всіх човнів не працювали. Та й охоронне поле не дозволяло підійти: очевидці відчували страх.

Кор.: — Мені доводилося чути розмови, ніби представники інших світів живуть серед нас, але ми про це навіть не здогадуємося. То, можливо, приклад, який ви щойно навели, є тому підтвердженням?

О. Пугач: — Це випадок практично унікальний. І лише за ним робити висновки, що представники інших цивілізацій, присутні на Землі, було б дуже ризиковано. Ми можемо твердо говорити лиш про те, що феномен НЛО — це реальність, факт. Свідчень дуже багато, і йдуть вони суцільним потоком Та, на жаль, ці свідчення не є науковим доказом, науковою реєстрацією фактів. Навіть якщо в них є типові риси.

Наприклад, 5 грудня 1989 року над Києвом десь о 23 годині 15 хвилин пролітав НЛО. Його
спостерігали співробітники нашої обсерваторії — астрономи-професіонали, люди, які не переплутають НЛО з планетою чи кометою. Вони бачили, як він змінював яскравість, як описав коло над містом у районі ВДНГ і пі шов на північний захід. А потім з листів ми дізналися, що приблизно, в цей же час величезну яскраву кулю бачили й в інших місцях Києва. Так ми простежили траєкторію польоту «тарілки». А вона веде через Дніпро до Оболоні й далі. НЛО бачили і на північному заході Київської області...

Коли надходять десятки листів від людей, котрі, не знаючи одне одного, в деталях повідомляють одне й те ж, і не вірити цьому, то тоді взагалі можна вважати, що на світі живе величезна кількість брехунів, які тільки те й роблять, що думають, як би нас усіх обдурити. Звичайно, ми визнаємо, що факти ці дуже незвичні, з наукового погляду їх пояснити неможливо. Але це свідчить про те, що наші наукові пізнавальні засоби ще надзвичайно недосконалі. 

Кор.: — А чому до цього часу наука займається вивченням НЛО виключно на «любительському» рівні?

О. Пугач: — Наука взагалі не займається цією справою.

О. Горошко: — Я навіть можу твердити, що сучасна наука переслідує тих, хто займається вивченням НЛО.

О. Пугач: — Ми досі вважаємо, що понад наукові знання нічого немає. А я глибоко впевнений у протилежному. Наукові знання — це лише частина загальнолюдських знань. Але така частина, яка відібрана і консолідована в межах цієї наукової системи особливими методами. Є методологічні прийоми, на основі яких наука вважає — це факт чи не факт, істина чи не істина. І ось порівняно із загальнолюдською системою знань наукові знання є дуже незначною часткою. Наприклад, наука й досі нічого не може сказати ні про хіллерів, ні про екстрасенсів. Феномен Кашпіровського перебуває поза наукою. Ванга, яка передбачає майбутнє — поза наукою. А зцілителі, що лікують людей, від яких відмовилася наукова медицина? Тобто, наука із своєї маленької частини знань намагається робити і фундаментальні узагальнення й висновки. І часто потрапляє в халепу. Якби це було в моїх силах, я б кожного з учених, приймаючи до клану науки, змушував давати клятву, першою заповіддю якої б було, не заперечуй. Бо у вчених набагато більше підстав припускати щось, ніж заперечувати. А чому наука не займається вивченням НЛО? Бо наука ще навіть не знає, як до цього питання підступитися.

Г. Писаренко: — Ми закостеніли в своїх знаннях. І тому дуже мало знаємо про аномальні явища й, зокрема, про НЛО. Це є причиною того, що наша планета і вся наша цивілізація в цілому перебувають далеко не на передових позиціях порівняно з іншими цивілізаціями. Я в цьому, абсолютно переконаний. Ми могли б якоюсь мірою просунутися вперед у наших знаннях, якби мали можливість всебічно дослідити «літаючу тарілку» або хоч «помацати» її руками. Але у НИХ, як бачимо, передбачено добрий захист од таких «цікавих», як ми.

Кор.: — Нещодавно в пресі було повідомлення, що винищувачі Південно-Африканської Республіки над пустелею Калахарі збили «літаючу тарілку». І ніби рештки її вчені взяли на дослідження.

О. Горошко: — Дуже вже багато у тому повідомленні такого, чого ще насправді немає. Експериментальний бойовий лазер, наприклад. Немає ще такого лазера. Тому, відповідно, й літака з такою зброєю бути не може. Так що це повідомлення слід розцінювати лише як гонитву за сенсацією.

О. Пугач: — А я таку можливість допускаю. Тільки вважаю, що представники іншої цивілізації спеціально підлаштовують нам такі випадки, щоб простежити нашу реакцію. Я глибоко впевнений, що й катастрофа НЛО на території США 1947 року, якщо такий випадок був насправді, ними інспірована. Не може бути, щоб пришельці — при їхніх фантастичних можливостях (вміючи рухатися з величезними швидкостями, ставати невидимими, миттєво «відриватися» від винищувачів, не піддаватися радарній локації) — і залишили трупи своїх товаришів, не зробили жодної спроби забрати «тарілку». Вони б це могли зробити миттєво, причому жоден із свідків-землян навіть не пам'ятав би про це. Більше того, у цій розпанаханій «тарілці» зовсім нічого не було — лише металевий корпус. Я вважаю, що то був своєрідний експеримент з метою простежити нашу, землян, психологічну, реакцію. І реакція виявилася адекватною рівневі розвитку планети того часу. Щойно завершилася світова війна. Навколо були вороги. Тому вся інформація перейшла до рук військових. Вони її засекретили, а громадськість почали дезинформувати, ніби нічого подібного не трапилося. Не виключена можливість, що й випадок з «тарілкою», збитою над Калахарі, це чергова перевірка — а як ми цього разу відреагуємо? Я цілком згоден з думкою Олега Олександровича, що збити «тарілку» нашими сучасними засобами практично неможливо.

Г. Писаренко: — Пришельці самі провокують нас на наукові дослідження, залишаючи на Землі не відомі нашій науці енергетичні поля. А наша наука каже: дайте нам факти, і поки ви їх не доведете, що вони справді є, ми їх не визнаємо.

Кор.: — А чому навіть у час гласності й конверсії військові не йдуть на те, щоб розсекретити свої дані про НЛО?

О. Горошко: — Я впевнений, військові мають величезну кількість інформації про НЛО. І вони самі не знають, що з нею робити.

Г. Писаренко: — Військові, у тому числі й наші, просто люблять з усього робити секрети. А те, що у них має бути надзвичайно цікава інформація про НЛО, я переконаний. Можливо, саме ці матеріали стали б тим джерелом, яке б відкрило нам шлях до таємниць НЛО.

Кор.: — У нас, у Радянському Союзі, про НЛО до останнього часу говорили зовсім мало. А за кордоном цими питаннями серйозно займаються?

Г. Писаренко: — В усьому світі вивченням НЛО займаються лише любителі. Але я думаю, що в таких країнах, як СРСР, США, Франція, Англія, Японія, є відповідні органи, які з усією серйозністю вивчають феномен НЛО, але відкрито про це не говорять.

Кор.: — А чому про «літаючі тарілки» мовчать космонавти?

Г. Писаренко: — Якийсь час космонавти дещо розповідали про НЛО, а потім, мабуть, їм «порадили» на цю тему розмов не вести.

О. Горошко: — У кожному разі, як повідомляють газети, до складу уфологічної комісії разом з науковцем В. Ажажею входять два космонавти — Г. Береговий та В. Джанібеков.

Кор.: — I яке, на вашу думку, майбутнє науки уфології?

О. Горошко: — Немає поки що такої науки.

О. Пугач: — Є лише нова дисципліна іа предмет вивчення. А майбутнє її — одержувати дані, аналізувати їх, робити висновки.

Кор.: — Мабуть, без державної програми тут не обійтися.

О. Пугач: — Ви зачепили надзвичайно серйозне питання. Якщо виходити з того, що ми тепер справді стоїмо на порозі контакту чи то з іншими цивілізаціями, чи з вищим розумом, то треба визнати, що ми не готові до такого контакту — ні в науковому плані, ні навіть у суто людському. Ми зі своїми негативними (у планетарному масштабі) якостями, такими, як агресивність, низька духовність, небажання зрозуміти опонента, нічого не зможемо дати стороні, яка хоче вступити з нами в контакт. І не виключено, що завданням уфології є не винахід технічних засобів для такого контакту, а моральна підготовка населення земної кулі в цілому і кожної людини зокрема до того, що наше майбутнє неминуче буде пов'язане з контактами із позаземними цивілізаціями. Якими будуть форми в цих контактів, сьогодні ніхто не може сказати. Ми дуже примітивно розуміємо, що контакт з іншими світами дасть нам можливість розвинути і виробити у себе нові технології, дасть нам нові знання. Мабуть, цей контакт буде можливим лише тоді, коли ми, найперше, дозріємо до нього духовно.

Г. Писаренко: — Мені здається, що вже настав час створити міжнародну асоціацію для вивчення НЛО. Вчені світу між собою вже ведуть обмін інформацією. Наприклад, я одержав кілька листів від колег зі США з пропозицією долучити й наші знання та сили до вивчення НЛО. Звичайно ж, ми відповіли згодою. Впевнений, що, об'єднавши зусилля представників багатьох країн світу, можна буде швидше прийти до висновку, що НЛО — це все-таки не вигадка, а реальність.

Розмову вів Володимир ТАТАРЕНКО, «ЛІТЕРАТУРНА УКРАЇНА» 1 листопада 1990 року (з архіву І.Качанова, OCR: Я.Сочка)
© Украина Аномальная
При копировании материала ссылка на источник обязательна
Категория: уфология (раритет) | Добавил: ufodos (21.11.2011) | Автор: В.Татаренко Просмотров: 4769
| Теги: интервью, Киев, 1990
похожий материал


Всего комментариев: 1
написал: ksuha (24.11.2011 19:51)
0  
>:) А я думаю , что военные и кто там ещё сними..Прикрываются инопланетянами ! Это наши разрабатывают различную технику , проводят опыты над людьми и т. д. .. А иной разум здесь не виноват..




А ЧТО ВЫ ДУМАЕТЕ ПО ЭТОМУ ПОВОДУ ?
Имя *:
Email:
Код *:
ПРАВИЛА



Новости по теме
Карпатский болид: 16 лет безуспешных поисков
Умер Александр Васильевич Белецкий
НЛО активизировались над древнейшим городом Украины
Ставшая популярной шаровая молния из Одессы
Синевир - как главный объект мистического туризма на Закарпатье
В Украине снова видели Йети: в Запорожье
Умер Вадим Александрович Чернобров
Прогулка по дну Карпатского моря
Интернет-премьера биографического фильма о Юрии Гецко
Камень или яйцо: загадочным экспонатом в Иршавском музее стало больше

Знаете ли вы, что...
В ноябре 1961 года выдающиеся астрономы США одобрили т.наз. формулу Грин Бэнк: От 40 до 50 млн. миров прослушивают сигналы с Земли или пытаются установить с нами контакты по радио

В этот день...
Сегодня (73 лет назад) 23 ноября в 1944 году странные оранжево-красные огненные шары были зафиксированы 415-й американской эскадрильей ночных бомбардировщиков, базировавшейся во Франции. Очевидно, тогда и появилось одно из прозвищ НЛО - "фу-истребители". ...

Каково Ваше мировоззрение?
Всего ответов: 1099


Сказано...
Пьер Боэстуо

Лик неба настолько часто изменялся бородатыми и косматыми кометами, факелами, огнями, колоннами, копьями, щитами, драконами, лунами, многочисленными солнцами и другими предметами подобного рода, что, если бы возникло желание подсчитать явления, произошедшие с Рождения Иисуса Христа, и отыскать причины их возникновения, человеческой жизни на это не хватило бы