Науковці з Німеччини шукають йеті в Карпатах


Як позолотила осінь 2010 року Космацькі гори? - зазвідали Космач науковці з Німеччини під керівництвом Мартіна Ікрістова, які повертались з Кабардино-Балкарії, де шукали снігову людину. Тепер шукають вони гуманоїда в Космачі.

Розмови про снігову людину точаться вже не одне десятиліття. В Україні, як і в цілому Радянському Союзі, ця тема була закритою і тільки інколи в телевізійних новинах можна було почути коротеньке повідомлення про снігову людину, яку бачили в тій чи іншій зарубіжній державі. І знову довге мовчання преси, хоча за кордоном в цей час виходили про снігову людину великі публікації, ба, навіть книги. В монголо-тібетському медичному атласі надибуємо зображення дикого чоловіка, на рисунках давньої історичної та географічної літератури бачимо також відображення загадкових людей. Одна з історій розповідає, що доктор Джеймс Хардкастль, захворівши, вирішив змінити клімат і поїхав на далеку ферму. Там він потрапив у світ карстових проваль, печер, в яких колись добували граніт. Якось він стояв біля входу в ущелину, коли місцевий житель Армітедж підійшов до нього і з пересторогою запитав: «Докторе! Ви не боїтесь?». «Чого ж тут боятись?» – відповів здивований Джеймс. «Чудовиська, яке живе тут, у печері…» – почув у відповідь.

Подібну історію зафіксовано й у нас в Україні. В 1986 році Варвара Кузьмівна Зозуля, якій виповнилося 80 років, йшла в Криму на Карадаг в напрямку мису Мальчин. Дійшла до узвозу над скелею. Скеля ця стояла біля самого гостинця, в декількох метрах від моря. Там воно (чудовисько) і спало. Варвара Кузьмівна сприйняла потаємну істоту за купу хмизу і мало на неї не стала. Потвора прокинулася і підняла голову. Жінка відступала, відмахуючись мотузкою. А як стала на нього махати, воно почало розмотуватись, ніби клубок. Скільки там метрів було – не могла визначити. Цей факт жінка зберігала багато літ в таємниці, аби хтось не знищив таємну істоту.

Збіжну історію зафіксовано 1994 року в селі Космач на Гуцульщині. На присілку Медвежому в урочищі Томчуччино ішов молодий чоловік Василь, який повертався з гостини. Зближалась друга година ночі. Зоряне небо та рогатий місяць настільки світили, що було видко, як удень. Коли чоловік наблизився з поля в лісок, вмить довкола потемніло. Та гуцул ішов далі, хоч стало йому моторошно, бо пригадав, як старі люди розповідали, що саме в тому місці «малпа» переходить. Враз почув за собою кроки. Озирнутись не мав сміливості, але не впадав у розпач, бо сам займався дзюдо і мав надію дати нападникові відсіч. Вважав, що це хтось з місцевих вирішив його налякати.

Василь ішов далі. Примара крокувала за ним. Той пришвидшив ходу. Чудовисько – також. Василь збіг у видолинок, де вже не було смерек, миттєво озирнувся назад і закляк на місці. За ним стояло страховисько, вдвічі вище за людину, з довгою шиєю і маленькою голівкою.

«У мене стало волосся дибки. Я не знав, що маю робити, – згадував чоловік. – Думка була одна: втікати. Я побіг корчами вниз. Перебіг соляне джерело і став добігати до каплички в Медвежому. Забіг до каплички, впав на коліна і почав молитися. Ззаду чувся сильний рев, здавалось, валилось каміння з гір в потоки. Чудовисько вже далі за мною не бігло, певно, воно має свою територію…»

Очевидець, зважаючи на свою професію, побажав, аби не називати його прізвища. Але про монстра, якого бачили в різних місцях Космача, охоче розповідають старожили Зизатчук Микита, 1907р.н., Полагняк Параска, 1915 р.н., Татарчук Микола, 1930 р.н. Кілька років тому зник у лісі парубок, якого й досі не знайшли. Люди подейкують, що його «могла з собов малпа забрати». Про «малпу» в Космачі розповідають Михайло Юсипчук, Богдан Костюк, Микола Кіндрачук і майже всі люди старшого віку.

Можна б подібних цікавих епізодів з різних куточків планети наводити багато. Але тут я хотів би зосередити увагу читачів на старовинних легендах про загадкових драконів та інші чудовиська. Тоді постає закономірне питання: а може, вони не просто наслідок фантазії, як ми думаємо? Чому б не припуститися гіпотези, що в основі такої легенди лежать реальні факти?..

І тут не завадило б вдатися до творів письменників. Якось у Парижі Іван Тургенєв у Поліни Віардо мав зустріч з друзями, серед яких були й Мопассан та Флобер. Розмовляли про природу жахів. Тут Тургенєв розповів присутнім реальний випадок зі свого життя, який трапився з ним в юності в лісах середньої частини Росії. Мопассан відтворив його розповідь в новелі «Жах», називаючи героя в третій особі – він. Або звернемось до Гоголевого «Вія» чи «Лісової пісні» Лесі Українки.

Тут ми доходимо ближче до поставленого завдання: а чи була снігова людина в Карпатах? Можливо, вона в цих горах є тут і досі? Безперечно, як скелі Чорногори, так і Ґрегота та Лисини Космацької буковинського Паміру чи навіть околиці віддалених гуцульських сіл дуже аналогічні тим, в яких уже зафіксовано науковцями проживання таємничого створіння. В гуцульському фольклорі образ потаємної тварини зустрічається надзвичайно часто. Ще на початку 1970-х з Києва на Гуцульщину вирушила велика фольклорна експедиція, яку очолював доктор філологічних наук, професор Олексій Дей. В околицях Космача, а пізніше й інших гуцульських сіл, фольклористи зуміли записати доволі цікаву співанку-хроніку про людей-велетів, великанів. Та найбільше таки на Гуцульщині поширені такі фольклорні образи загадкових тварин на людську подобу як Чугайстер, Малпа, Бісиця, Вовкулак, Лісна…

Аналогічні оповіді про Малпів, Нявок, Бісиць знаходимо й у творах української письменниці Марії Влад. Ось як вона розмірковує у своїй книжці «Стрітеннє»: «Десь-то він є, лісовий чоловік, виділи його. Оброслий шерстю, здоровенний, сильний, спритний до невловимості. Живе у лісах, також певно, самотою…». Або: «Дід Мирін казав, що йшов у полонину. Велика зима впала. Вчув – щось у плаю запищало дуже: «Йой, не їж мене! Не їж мене!». А то лиш кров та шкам. Видко, дикий чоловік з`їв бідолашну. Що ж він, і сам шукаючий людського тепла, так жорстоко карає свою подругу. Може, за те, що вона (мається на увазі Нявка – Д.П.) здобула людської подоби – голова жіноча, ноги як у дитини, гарна. Веселовида… Що вже не обросла з голови до ніг, як він. Що він нічого не має з людським породдям, а вона зводить леґінів…» До цієї теми звертається і Сергій Параджанов у фільмі «Тіні забутих предків» та письменники Степан Пушик і Василь Портяк.

Отже, про існування снігової людини взагалі і в Карпатах зокрема, нема жодного сумніву. Зараз нас вже менше цікавить, яка вона – снігова людина. Чи це наш предок, чи неандерталець? На ці запитання ще дадуть свої відповіді вчені і, я впевнений, що вони доведуть, що люди-велети таки були в Карпатах і, можливо, ще й зараз є, адже недарма старуни в Космачи, Перехресному, Шибеному, Плоскій говорять: «Там небезпечно ходити вночі, бо там Малпа переходит!». То ж цілком вірогідно, що хтось колись таки бачив якусь потаємну тварину, яку ми називаємо делікатно сніговою людиною.

Звичайно, зараз натрапити на слід снігової людини в Карпатах набагато складніше, бо гори вже не ті. Вони стали лисими. За роки незалежності України в Карпатах браконьєри вирубали набагато більше лісів, ніж радянська влада в цьому краї за всі роки окупації. Ніхто з браконьєрів за це не несе жодної відповідальності, мафія господарює в кожному гуцульському селі, залишаючи смерекові, ялинові чи букові пні нашим нащадкам, як знак нашої байдужості й безгосподарності. Звісно, в такій ситуації почуває себе, напевно, доволі незручно і снігова людина, яка з оголених сьогодні Карпат змушена, мабуть, відступати в глухі карпатські праліси.


Дмитро Пожоджук - заслужений майстер народної творчості України, лауреат всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та лауреат літературно-мистецької премії імені Мирослава Ірчана, мер Космача, журналіст. Має дві вищі освіти, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (журналістика, фольклористика). с. Космач (2010 рік)


Источник: http://visty.in.ua/?module=fn&a=844&h=snigova_ljudina_v_karpatakh
© Украина Аномальная
При копировании материала ссылка на источник обязательна
Категория: криптозоология | Добавил: ufodos (19.04.2011) | Автор: Д.Пожоджук Просмотров: 3170
| Теги: Карпати, Йеті
похожий материал


Всего комментариев: 0



А ЧТО ВЫ ДУМАЕТЕ ПО ЭТОМУ ПОВОДУ ?
Имя *:
Email:
Код *:
ПРАВИЛА



Новости по теме
8-ми летняя история призрака с Голубых озер
Украина прощается с первым космонавтом
Над обширной территорией Украины пронесся НЛО
Карпатский болид: 16 лет безуспешных поисков
Умер Александр Васильевич Белецкий
НЛО активизировались над древнейшим городом Украины
Ставшая популярной шаровая молния из Одессы
Синевир - как главный объект мистического туризма на Закарпатье
В Украине снова видели Йети: в Запорожье
Умер Вадим Александрович Чернобров

Знаете ли вы, что...
27 июня 1967 года У Тан, тогдашний генсек ООН, сказал в Нью-Йорк пост: Я полагаю, что после войны во Вьетнаме наиболее серьезной проблемой, стоящей перед ООН, является проблема НЛО.

В этот день...
Сегодня (28 лет назад) 26 апреля в 1990 году М.С.Горбачев (первый и последний президент СССР) коснулся вопроса об НЛО. На встрече с коллективом Уралмашзавода в Свердловске ему был задан вопрос: занимается ли наше правительство такими явлениями, как НЛО? На это М.С.Горбачев ответил, что насколько ему известно, существуют научные коллективы, занятые изучением таких явлений. ...

Когда будет разгадана тайна НЛО?
Всего ответов: 1789


Сказано...
Говард Менжен

Наша великая страна окружена джунглями лжи. Не знаю, известно вам это или нет, но существуют специальные люди, которые знают, что делать с теми, кто приходит оттуда к нам со злыми намерениями