[ Добавить статью ]

Невичерпність матерії та її розвиток


Закінчення. Початок тут...

Книга "В глибини невичерпного" М.Васильєва та К.Станюковича побачила світ у видавництві "Атомиздат" у 1975 році. У перекладі на українську (переклад Л.А.Яворівської) вона побачила світ у 1978 році у видавництві "Техніка" (м. Київ). Автори - відомі радянські астрономи, популяризатори науки обрали темою своєї книги - електрон. Останній розділ цієї книги присвячено життю у космосі. Повторимо, що книга була написана у 1975 році і викладені думки сьогодні корисно порівняти з домінуючими.

Невичерпність матерії та її розвиток

Наші уявлення про величезний світ, в якому ми живемо, ґрунтуються на певному але загалом дуже незначному досвіді, здоровому розумі, здатності людства аналізувати й узагальнювати цей досвід з допомогою фундаментальних положень діалектичного матеріалізму про безконечність, матеріальність Всесвіту й безконечний час його існування, а також про невичерпність матерії.

Ми вже знаємо, що матерія структурна і є необмежені можливості для існування її різних «форм», «видів» і взаємодій між ними. Спробуймо спочатку простими й переконливими засобами показати вічне існування цих різних невичерпних форм матерії.

Припустімо, що існує не тільки безконечний «запас» матерії в безконечному Всесвіті, але що ця матерія теж безконечно різноманітна. Насамперед треба відкинути начисто застарілі уявлення про коловий розвиток матерії. Ще недавно наївно вважали (а деякі вчені вважають і зараз), що з газо-пилових туманностей утворюються зірки, потім ці зірки остигають, розсіяна енергія десь концентрується, зірки зштовхуються, перетворюються в газо-пилову матерію, і все починається спочатку. Але тепер уже можна з певністю сказати, що коли такий кругообіг матерії частково і здійснюється, то не він є головним і визначальним у долі розвитку матерії в масштабах усього Всесвіту.

Як ми вже говорили, основними є процеси вибухового переходу густої матерії в більш розріджену. Розвиток Всесвіту відбувається по спіралі, і вона ніколи не повертається абсолютно точно в якийсь минулий стан.

А втім, існує «теорія» неспірального розвитку Всесвіту-так звана гіпотеза теплової смерті Всесвіту. Візьмімо два балони з газом. В одному газ холодний, в другому-нагрітий до високої температури. Змішаймо гази. Суміш не буде ні гарячою, ні холодною, а якоїсь проміжної температури. Це очевидно. Очевидно також і те, що поділити знову газ так, щоб один об'єм його мав високу температуру, а другий був холодним, практично неможливо, так само як неможливо придумати самочинний процес, який забезпечив би в одному боці кімнати високу температуру, а в другому-низьку. Таких процесів немає в природі. Температура завжди вирівнюється.

Коли це було встановлено й сформульовано у вигляді одного із законів термодинаміки, постало питання, яке схвилювало фізиків і філософів.

Якщо всі процеси йдуть однобічно, то всі температури рано чи пізно вирівнюються. Чому ж є зірки з високою температурою і є холодні космічні тіла? Чому температура у Всесвіті не скрізь однакова? Чи справді якийсь час тому було дано перший поштовх, у Всесвіт були введені гігантські джерела концентрованої енергії, а тепер іде процес вирівнювання? Якщо це так, то коли-небудь температури вирівняються. Ну, а якщо Всесвіт безконечний і безконечно довго існує, то чому ж за безконечний час це вирівнювання ще не настало?

Першим спробував дати відповідь на це запитання великий німецький фізик Людвіг Больцман. Він займався кінетичною теорією газів і сформулював основні положення газової динаміки й газової кінетики. Больцман знав, що швидкості молекул, з яких складається газ, різні. Величезна більшість молекул має більш або менш однакові швидкості, які визначають температуру газу. Однак якась кількість молекул у кожну мить має значно менші швидкості, якась кількість-значно більші.

Уявіть собі, що наш газ складається тільки з десяти молекул: у п'яти з них більші швидкості, у п'яти - менші, ніж середня. Якщо молекул мало, може статися, що в якийсь момент швидкі молекули опиняться в одному боці кімнати, повільні - в другому. Імовірність такого розміщення не дуже велика, та все ж вона існує. Це значить, що рух у газі може йти не тільки з вирівнюванням температури, а й з розділенням. Процеси розділення температур, обернені вирівнюванню, називають флуктуаціями. Немає сумніву, що всередині газу весь час виникають мікрофлуктуації, тобто завжди є ділянки, групи молекул, які мають температуру вищу за середню.

Больцман припустив, що і наша Метагалактика-це якась грандіозна флуктуація всередині гігантського Всесвіту, який у цілому є на грані теплової смерті, що Метагалактика і є та «група молекул», температура яких у даний момент вища за середню.

Позиція Больцмана була прогресивною, але його гіпотеза мало кого переконала. Багато було поламано списів, але сперечальники забували про одну важливу обставину: роботи спеціалістів у галузі газової кінетики стосувалися тільки мікросвіту молекул газів. Але не все у Всесвіті перебуває в газоподібному стані, існують і інші форми речойини: рідка, тверда, надгуста.

Чи можна висновок, зроблений при вивченні властивостей газів, поширити на весь Всесвіт? Звичайно, не можна. Тому і концепції Больцмана, і висновки його захисників неправильні.

Якби весь безконечний Всесвіт був створений конечний час тому, то теплова рівновага ще не встигла б настати. Але такий висновок для безконечного Всесвіту абсурдний. Коли ж припустити, що справедлива безконечність його існування в часі, то рівновага вже настала б, і тоді треба вважати, що ми живемо всередині якоїсь величезної енергетичної флуктуації, що теж досить безглуздо. В чому ж справа? (далі ми викладаємо теорію одного з авторів цієї книжки - К. П. Станюковича, опубліковану в 1949 р.)

Ми вже зазначали, що Всесвіт неоднорідний за своїм складом і містить нескінченну кількість нескінченно малих частинок. В ньому є і міжзоряний газ, який, очевидно, являє собою іонізовані атоми водню з додатком атомів інших елементів, і куски речовини порівняно невеликого розміру, типу астероїдів, і більш значні утворення типу планет, і гігантські плазмові кулі - зірки й зоряні системи - галактики, і області, подібні до Метагалактики, описуваної узагальненими формулами нової теорії. Кожне з наступних перелічених утворень складається з величезної більшості попередніх: астероїд - з молекул різних речовин, метагалактики - з галактик.

Для того щоб вирівнялась енергія всієї величезної кількості одиниць, які складають Всесвіт,- і кожного з іонізованих атомів міжзоряного газу, і галактик, вони повинні вступити у взаємодію, що супроводиться обміном енергіями. Але один з висновків так званої теорії множин говорить, що всі ці нескінченні взаємодії не можуть відбутися в якийсь, навіть безконечний період часу, оскільки безконечність, що характеризує можливість взаємодії, потужніша за ту, що характеризує процеси, які реально відбуваються у Всесвіті.

А втім, це легше зрозуміти з простішого фізичного міркування. Прийти у стан теплової рівноваги міг би тільки Всесвіт, що складається з однорідних частинок на зразок газу або киселю. Всесвіт, у якому поряд з крихітними частинками є гігантські утворення, що здатні силою тяжіння притягати до себе дрібніші частинки, ніколи не прийде до теплової рівноваги. Адже речовина-це теж концентрат енергії. І хоч як розпорошувалася б вона у вигляді електромагнітного і гравітаційного полів, можливе і зворотне перетворення гравітонів і фотонів в електрони та інші елементарні частинки речовини, що й означає концентрацію енергії. З того моменту, як це було встановлено, гіпотеза про теплову смерть Всесвіту втратила сенс.

Дозволимо собі трохи пофантазувати. Адже фантазія є неодмінною умовою прогресу кожної науки, як це не раз відзначав В. І. Ленін.

Припустімо, що речовина Метагалактики утворилася при зіткненні двох різнозаряджених частинок. Ми спостерігаємо розвиток цієї речовини, а точніше, всієї матерії нашої Метагалактики. Але можна собі уявити випадок, коли в початковий момент часу будуть взаємодіяти не дві, а кілька різнозаряджених частинок, що мають різні магнітні моменти. Це може потягнути за собою утворення зовсім інших елементарних частинок, атомів і молекул, ще складніше побудованих. Зміна фізичних «констант» у кожному Всесвіті завжди призводить до еволюції цих частинок.

Тут же корисно зауважити, що коли ми говоримо про можливість старіння нуклонів та інших елементарних частинок у нашому Всесвіті, то це не суперечить діалектичному матеріалізму. Навпаки, уявлення про сталі, вічно існуючі і вічно незмінні частинки метафізичне і суперечить законові розвитку матерії.

Вважатимемо тепер, що планкеони - це елементарні кванти тяжіння, важкі гравітони. Без гравітації вони не могли б існувати: колапс матерії можливий тільки при наявності гравітаційного поля. Звідси випливає висновок, що без гравітаційного поля не могли б існувати і самі елементарні частинки-спостережувана частина планкеонів. І взагалі матерія немислима без породженого нею гравітаційного поля, яке, в свою чергу будучи матеріальним і взаємодіючи з іншими видами матерії, породжує все нові й нові сколапсовані надгусті утворення - планкеони різних типів. Саме цей процес і забезпечує нетривіальний розвиток матерії.

Є певний сенс назвати всю можливу ієрархію планкеонів у різних всесвітах - метагалактиках, які самі є планкеонами, загальним терміном ейнштейніони на честь Ейнштейна, чия теорія дала змогу припустити існування ієрархії подібних частинок з властивостями замкнутих стаціонарних або нестаціонарних всесвітів.

Уже з ньютонівської теорії гравітації можна зробити висновок, що в гравітаційному полі Всесвіт весь час змінюється і тому ніколи не може прийти у стан остаточної рівноваги. Для Всесвіту не існує, як ми вже говорили, абсолютно найімовірнішого стану. Для нього і його частин у процесі розширення найбільш імовірним є досяжний стан, а таких станів може бути безліч. Отже, стан абсолютної рівноваги недосяжний. Загальна теорія відносності Ейнштейна робить цей висновок ще більш обґрунтованим і математично елегантнішим.

© Украина Аномальная
При копировании материала ссылка на источник обязательна
Категория: космос | Добавил: ufodos (24.12.2011) | Автор: М.Васильев, К.Станюкович Просмотров: 2952
| Теги: космос, Материя
похожий материал


Всего комментариев: 0



А ЧТО ВЫ ДУМАЕТЕ ПО ЭТОМУ ПОВОДУ ?
Имя *:
Email:
Код *:
ПРАВИЛА



Новости по теме
Ставшая популярной шаровая молния из Одессы
Синевир - как главный объект мистического туризма на Закарпатье
В Украине снова видели Йети: в Запорожье
Умер Вадим Александрович Чернобров
Прогулка по дну Карпатского моря
Интернет-премьера биографического фильма о Юрии Гецко
Камень или яйцо: загадочным экспонатом в Иршавском музее стало больше
Аномальные явления обсудили представители различных религиозных конфессий в Украине
Дмитрий Комаров разгадал тайну снежного человека
Ушел из жизни известный харьковский уфолог Петр Кутнюк

Знаете ли вы, что...
Одним из первых ученых, профессионально занявшихся изучением НЛО, был известный швейцарский психиатр Карл Юнг, автор кн. Летающие тарелки - современный миф об увиденном в небесах (1957)

В этот день...
Сегодня (58 лет назад) 26 июня в 1959 году над Бойанаи в Папуа-Новой Гвинее, диск в форме блюдца, который сопровождало несколько объектов меньшего размера, наблюдал английский священник Уильям Джилл. Он же и группа из 38 человек нечто подобное наблюдали следующего же дня. ...

Пользуетесь ли Вы уфологическим софтом?
Всего ответов: 938


Сказано...
Говард Менжен

Наша великая страна окружена джунглями лжи. Не знаю, известно вам это или нет, но существуют специальные люди, которые знают, что делать с теми, кто приходит оттуда к нам со злыми намерениями