Вселенная невероятно большая - триллионы звезд, а планет еще больше. На некоторых из них должна быть жизнь, верно? Но где инопланетяне? Почему мы их не видим? Этот вопрос сформулирован в рамках так называемого "парадокса Ферми" (предложен физиком Энрико Ферми), недоумевающего по поводу отсутствие видимых следов деятельности инопланетных цивилизаций, которые должны были бы расселиться по всей Вселенной за миллиарды лет своего развития! Но что такое "Парадокс Ферми" для обывателя, человека, далекого от астрономических формул и уравнений?

Любая статья об экзопланетах будет устаревать на глазах, не успеет высохнуть типографская краска в учебниках и книгах, как изложенная там информация будет непригодной к восприятию. Это хорошо иллюстрирует предлагаемая вашему вниманию статья Ярослава Сочки "Экзопланет все больше, инопланетяне все ближе", точнее ее черновик, написанный в сентябре 2009 года. Дополнять чем либо статью о внесолнечных планетах нет смысла, ее нужно в корне сегодня переписывать. Поэтому публикуем без помарок, для архива.
 

Результаты исследований последних лет в области поисков внеземной жизни оказались неоднозначными. Химический эксперимент показал полное отсутствие даже следов органических соединений в марсианском грунте. Этот вывод несовместим с представлениями о наличии жизни на Марсе, поскольку из земного опыта известно, что органические остатки жизнедеятельности микроорганизмов обнаруживаются быстрее и проще, чем сами микроорганизмы. 

Вопрос о том, одиноки ли мы во Вселенной, по-научному можно было ставить уже в конце XVI в.– после того как гелиоцентрическая система мира Коперника вытеснила в сознании передовых людей того времени предшествовавшую ей геоцентрическую систему мира Птолемея. Земля перестала быть центром Вселенной и заняла место одной из рядовых планет Солнечной системы, не выделяясь среди последних ни размерами, ни массой. Как только наша планета лишилась того особого положения, которое отводила ей Библия, законным стал вопрос: если Земля не уникальное явление космоса, то насколько возможно существование других земель, других неизвестных вместилищ разума?

Перед вами фрагмент книги «Космос и жизнь» Нинель Трофимовны Костюк, украинского ученого-философа, доктора философских наук, профессора. Изюминкой книги является то, что написана она в далеком 1964 году, увидела свет в Киеве в издательстве "Політвидав України" в 1965 году. Книга писалась в первые годы покорения космоса в Советском Союзе и тема жизни в космосе вспыхнула в то время в литературе с небывалой силой.

Реферат студента Сумского государственного университета Барвинского А.А. на тему наличия внеземного разума во Вселенной и заселенность нашей Галактики. Аннотация: "Ссыпаясь на данные биологии, астрономии и космонавтики, автор статьи анализирует вероятностный фактор, дающий возможность теоретически обосновать наличие внеземной жизни. При этом в качестве аргумента используется концепция "заселенности Галактики" Ф.Дрейка, исходящая из того, что жизнь во Вселенной возникает непрерывно по мере того, как образуются планеты с соответствующими условиями". Библиографическое описание: Барвинский, А.А. О существовании внеземного разума: научное предвидение и эмпирический опыт [Текст] / А.А. Барвинский // Философские науки. – Сумы: Издательство СумДПУ имени А.С.Макаренка. — 2001. — С. 134-142.

В давнину люди поклонялися Місяцю, він був недосяжний і таємничий. Та пройшло багато тисячоліть і людина таки ступила на його поверхню, привезла проби ґрунту та виношує плани його найскорішої колонізації.  Та чи все ми знаємо про Місяць? Дивовижно, та здавалося б, з усіх небесних тіл найменше загадок повинно бути пов'язане саме з нашим супутником Землі, адже він зовсім поряд! Та на сьогоднішній день ще багато чого, що стосується Місяця, залишається незрозумілим... Стаття Я.Сочки про місячні аномалії (2012 рік).

Наші уявлення про величезний світ, в якому ми живемо, ґрунтуються на певному але загалом дуже незначному досвіді, здоровому розумі, здатності людства аналізувати й узагальнювати цей досвід з допомогою фундаментальних положень діалектичного матеріалізму про безконечність, матеріальність Всесвіту й безконечний час його існування, а також про невичерпність матерії.

Нині є значні підстави вважати, що переважна частина матерії нашого Всесвіту вже перебуває у сколапсованому вигляді. Це - і та, що спить летаргічним сном, матерія, що залишилась у вигляді планкеонів від первісного вибуху, і та, що переходить у стан колапсу внаслідок розвитку матерії. Грубий підрахунок підказує, що така законсервована енергія на 20 порядків перевищує вільну енергію. Природа має величезний запас матерії, який вона дуже повільно витрачає. Однак завдяки флуктуаціям і зовнішнім впливам ця спляча матерія іноді виривається назовні, і в бездонних глибинах космосу народжується нова надзірка.

Так що ж, загинув розум цих первістків нашого Всесвіту? Ні, не віриться в це. Нам здається, що розум, який переступив через певний рубіж у своєму розвитку, розселився по планетах кількох зірок, незнищенний. Йому не страшний ні вибух наднової, ні навіть спалах квазара... Епоха технічного прогресу - не остання і не вічна в історії людства. Імовірніше буде припустити, що кількісне зростання технічних можливостей приводить до революційної зміни їх якості.